Кохання, що долає час і простір:лірична прем’єра від театральної платформи «Дім актора»
Театральна платформа «Дім актора» презентує мелодраматичну прем’єру «Сто хвилин для двох». 12 і 13 жовтня о 17:00 у театрі-лабораторії Vie глядачі побачать першу прем’єру цього сезону.
Незабутнє кохання, останнє кохання, єдине кохання, кохання всього життя… Незліченна кількість назв, проте суть одна – глибоке сильне почуття, що міцно пов’язує двох несхожих людей. Стосунки складаються із взаємодій. Взаємодії – із вчинків та слів. Слова – із дихання. Дихання – із молекул. Усе, що пов’язує героїв вистави, створено з атомів, і нікому невідомо, у що ті атоми в результаті перетворяться.
Це історія кохання Роланда і Маріанни, яка повторюється незліченну кількість разів. Адже одна фраза, сказана мимохідь, може змінити розвиток подій у майбутньому. Стосунки закоханих розвиваються у трьох різних вимірах, у мультивсесвіті, де одна історія може мати декілька варіантів фіналу.
Незабутнє кохання, останнє кохання, єдине кохання, кохання всього життя… Незліченна кількість назв, проте суть одна – глибоке сильне почуття, що міцно пов’язує двох несхожих людей. Стосунки складаються із взаємодій. Взаємодії – із вчинків та слів. Слова – із дихання. Дихання – із молекул. Усе, що пов’язує героїв вистави, створено з атомів, і нікому невідомо, у що ті атоми в результаті перетворяться.
Це історія кохання Роланда і Маріанни, яка повторюється незліченну кількість разів. Адже одна фраза, сказана мимохідь, може змінити розвиток подій у майбутньому. Стосунки закоханих розвиваються у трьох різних вимірах, у мультивсесвіті, де одна історія може мати декілька варіантів фіналу.
Нову виставу «Сто хвилин для двох» було створено за п’єсою «Сузір’я» британського драматурга і сценариста Ніка Пейна. Творча команда театру продовжує працювати з сучасною британською драмою, як-от на початку року відбулася прем’єра вистави «Самотній захід» за п’єсою оскароносного драматурга Мартіна МакДони.
Робота над новою мелодрамою почалася ще навесні 2024 року, очолила процес режисерка Олена Павлухіна, постановницею пластики і хореографії виступила Євгенія Царегородцева. І сама історія, і вистава мають свої особливості. Пʼєса поєднує теми кохання та теоретичної фізики, що вже доволі незвично, оскільки наука нечасто потрапляє у фокус драматургії. Вистава стала спільним проєктом для акторів театру-лабораторії Vie і танцівників Театру танцю: вони на рівних відігрують драматичні ролі і виконують танцювальні елементи. Супроводжує виставу лише жива музика – чуттєвий саксофон та ніжні клавіши, – яку виконують музиканти джазового оркестру City big band.
Режисерка вистави Олена Павлухіна про це говорить так: «Новий досвід для усіх: танцівників, акторів і для мене! Глибока, тонка і заплутана п’єса, треба не раз перечитати, аби знайти ті приховані сюжетні лінії. Дуже глибинне розуміння існування людини у всесвіті. Швидкоплинність і мізерність людського життя межує зі значущістю почуттів, обраних рішень та відбитками, які лишають люди своїм існуванням, на молекулярному та атомних рівнях».